Чудова юності пора
Світила променем надії
І мрії, що життя є гра,
Яскрава радісна подія.
Не розумілось: в розставанні
Цілунку ніжного ріка -
То серце лине до кохання,
А тіло рветься до гріха.
Та незабаром простелилась
Весільна радісна дорога,
Коли зустрілась половина,
Та, що надіслана від Бога.
Горіли погляди проханням,
І мрія-ніч була така,
Що серце рвалось до кохання,
А тіло прагнуло гріха.
Пройшли роки, далеко юність
І вже – середина життя
Та легким снігом впала мудрість
На скроні – свідки забуття.
Та ще горить вогонь у крові,
Вернеться молодість легка,
Щоб серце прагнуло любові.
А тіло рвалось до гріха.
Чудова юностi пора...
© Copyright: Людочка Самойлова, 2011
Свидетельство о публикации №111020504612
Свидетельство о публикации №111020504612
Рецензии