Вдень троянда розквітала у саду.
Пелюсточки всі у неї до ладу.
Так і тягнеться рука скоріш зірвати,
Та колючки її кажуть: „Не чіпати!”
Я тебе, мій друже, в казку поведу,
Там тобі я диво дивне покажу.
Ти прийди до мене вранці на зорі,
Як роса покриє пелюстки мої.
Першим сонечко зігріє промінцем –
Я засяю вся коштовним камінцем.
Заблищить, як самоцвіт, моя роса –
Це і буде моя вранішня краса.
Вітерець лише гукне: „Привіт!” мені –
Все розсиплеться намистом по землі.
Не збере тепер ніхто той самоцвіт,
Бо від нього залишився мокрий слід...
Вдень тебе я ароматом пригощу,
Задурманить він голівоньку твою.
Людям силу я дарую і тепло,
Я ж природне гарне й дивне джерело.
Тож приходь щодня до мене –не цурайся,
А добра, здоров’я й сили набирайся
Троянда
© Copyright: Валентина Кателян, 2011
Свидетельство о публикации №111020502517
Свидетельство о публикации №111020502517
Рецензии