Тече спокійна, синьоока
Вже й не широка, й не глибока –
Для мене рідна ще з дитинства,
Неначе зібрана з намиста –
Блискуча, срібна й золота.
Весела. Ніжна та грайлива.
Буває лагідна й сонлива
Моя синюха дорога!
Ти нас годуєш, умиваєш,
У спеку літню напуваєш,
Течеш собі, не знаєш втоми.
Лечу я завжди, як додому,
Як в рідну батьківську хатину
Через роки до тебе лину,
Моя Синюхо дорога!
Синюха
© Copyright: Валентина Кателян, 2011
Свидетельство о публикации №111020502456
Свидетельство о публикации №111020502456
Рецензии