Мокрий сніг під ногами рипить.
Сонце десь заховалося в хмарі,
Світ немов у полоні стоїть,
Причаївшись в густому тумані.
Ніби хмари на землю лягли
Відпочить над полями й лугами.
Навкруги – сивий морок імли
Над землею і навіть між нами.
Не співають півні у селі.
Й гавкотіння собак не почути...
Чомусь страшно і сумно мені,
Відчуваю я: щось має бути.
Невгамовно шепоче душа –
Вона знов почала говорити.
Розумію: десь поряд біда –
Тяжче стане мені в світі жити
Передчуття
© Copyright: Валентина Кателян, 2011
Свидетельство о публикации №111020502448
Свидетельство о публикации №111020502448
Рецензии
Схвилював мене вірш. Так буває. Так маються вразливі душі.
З ними легко не буває.
Але й радість іноді дарують з того, що інші не помітять...
Хай щастить!
Ольга Глапшун 13.02.2011 13:25 • Заявить о нарушении
З ними легко не буває.
Але й радість іноді дарують з того, що інші не помітять...
Хай щастить!
Ольга Глапшун 13.02.2011 13:25 • Заявить о нарушении