Солодкi яблучка

Самотня хата
                край села стояла,
Старенька бабця
                в тій хатині проживала.
Щоразу виглядала
                у віконце,
Вітала всіх,
                всміхалася,мов сонце.
Завжди була
                у ситцевій хустинці.
Давала всім
                напитися й гостинці.
А потім яблучком
                солодким пригощала,
Щасливої дороги
                всім бажала.
Завжди привітна,
                з щирою душею...






Не знаю,де вона,
                що трапилося з нею...
Аж їду мимо -
                серце у тривозі:
Не видно бабці
                у хустині---
                при дорозі...



Та ось повз хату
                знову проїзджала,
Глядь - люди у дворі...
 Мені тривожно стало.
Сидять вони,
                сумують біля хати...
Не вийшла ненька
                діток зустрічати!
В її садочку
                вітерець гуляє,
Та споришем
                подвір'я заростає.
Лиш яблунька,
                що ненька посадила,
Всіх яблучками
                щедро пригостила:
Солодкі яблучка,
                омитії сльозами,--
Останній подарунок
                їм
                від мами.





Не відаю,
                як бабцю було звати,
Та все ж за нею
                буду сумувати..!
Від'їхала,
                хатина за спиною:
Та бабця
                все стоїть
                переді мною...