Палає небо! Промінь сонця
Закрасив все в єдину мить.
Квітуча вишня у віконце
Як завжди ввечері стучить.
Гуляє вітер серед поля
І гонить хмари у безодню.
Куди подітись, то їх доля…
І я прощаюся сьогодні…
Не я так вирішила! Вітер!
За мене вирішив усе!
Тож я прощаюсь з твоїм світом.
І хай він вдалечінь несе
Мене мов хмари ті по небу,
Якщо вже так йому кортить.
Напевне в тому є потреба,
Бо все життя – це тільки мить.
09.11.2006
Мить
© Copyright: Ива Докова, 2011
Свидетельство о публикации №111020406968
Свидетельство о публикации №111020406968
Рецензии