Заховаю біль в долонях,
Смуток відпущу на волю.
І як вершники на конях,
Полетять думки про долю.
Мою долю неминучу,
Як дорога в небуття,
Нещасливу і болючу,
Як усе моє життя...
В серці ще живе надія,
Та довіра вже вмирає,
І незбутня моя мрія
Як лелека відлітає.
Покидає назавжди
Не лишає навіть звуку,
Знов летить вона туди,
Де не знають про розлуку.
Де не грають у кохання
Не цілують жартома,
Де співає пташка рання,
Де закінчилась зима.
Я піду за нею в рай,
Поверну надію знов.
Хай біда вирує, хай...
Я знайду свою любов!!!
Загляну у ясні очі,
І згадаю про розлуку,
І про сльози серед ночі...
І про вірності поруку...
Прожену від себе біль,
І одразу все забуду...
Я прощу усе тобі...
Та твоєю вже не буду...
07.04.2004
Заховаю бiль в долонях
© Copyright: Ива Докова, 2011
Свидетельство о публикации №111020405478
Свидетельство о публикации №111020405478
Рецензии