Свята земля... або, Де батькiв твоiх стежина

Та  земля  для  серця  мила,
Де  батьків  твоїх  стежина.
Вона  в  кожного  своя, 
Батька  й  неньки  сторона.

У  когось  в  степах  квітучих,
У  когось  в  лісах  дрімучих,
А  у  когось  при  долині,
Чи  в  карпатській  полонині…

Де  батьків  твоїх  хатина,
Де  зарита  пуповина.
Із  народження  твоя…
Там  і  є  -  свята  земля.

Що  колискою  була  –  для  тебе…
Не  звівши  очі,  коли  плакав  ти  до  ночі:
Від  простуди,  від  хвороби,
Від  ударів  зрад  та  злоби.

Завжди  біля  тебе  в  скрути,
Їх  невтомні  ніжні  руки.
Пестили  та  доглядали,
Час  прийшов,  й  життя  віддали.

Час  пливе,  не  зупинити.
Вже  й  в  тебе  дорослі  діти,
У  когось,  іще  маленькі,
А  у  когось,  вже  й  «старенькі».

Маємо  все  ж    пам’ятати:
Не  потрібно  забувати
Про  батьків  своїх  у  днині,
Що  в  житті  і  що  в  могилі…

Їм  турботу  повертати,
Словом  й  ділом  підкріпляти,
Проявляти  надавати, 
В  своїм  серці  «благість» мати.

Щоб  в  цій  батьковій  хатині,
Народились  дітки  й  нині.
Сини,  доньки  та  ще  внуки,
Щоб  не  було  в  домі  «скуки».

Були  радість  сміх  та  гомін,
Відступили  горе  й  стогін.
Бережім  в  серцях  добро!
Бо  відкриє  двері  зло.

І  не  встоять  ні  хатини,
Не  батьки,  не  їх  родини.
В  нього  жадоба  в  одно:
Стать  рабом  його  всього.

Розірве  сплетіння  рук,
Напосіє  скрізь  розлук.
Когось  зманом  відбере,
Златом,  грішми  відведе.

Інших  зітре  в  порошок,
Кинувши  в  проблем  мішок.
Ну  а  третіх,  ніжно  й  вправно,
Звабить  й  спокусить  старанно.
А  когось  заради  втіхи,
Кине  злидням  на  утіхи.

Встоять  зможе  та  людина,
В  кім  простелена  стежина:
Від  батьків  до  пра  –  прадіда,
І  в  тебе  й  твого  сусіда.

Всіх  у  кого  з    серця  -  щира,
В’ється  пращурів  стежина.
В  ній  життя,  любов  і  днина,
І  турбота  і  «хлопота».

Віра,  й  козаків  чеснота.
Все  є  те,  що  дало  жити…
Їм  в  свій  час,
Й  до  нас,  дожити.

А  тому  ми  маєм  дбати,
Й цю  стежину  доглядати.
Щоби  нею  лиш  добро,
В  наших  дітях  ожило.

 І  тепер  у  своїй  днині:
У  сім’ї,    кожній    родині,
Скрізь  на  нашій  Україні,
Батько  й  мати  будуть  «святі»!.. 

А  земля,  що  нас  зростила,
Буде    завжди  серцю  мила!..
Від  народження  й  до  смерті,
Бережіть  це  в  своїм  серці!

p.s.
….Пам’ятаймо  бо  те  зло
На  порозі  вже  давно!..