Вона найкраща у житт

Життя у мене особливе,
Чимало різного знайшло.
Але усе не зрозуміле,
Кули і як воно пливло.

Я маю спогади щасливі,
Тоді ж і весело було.
Але часи усі мінливі,
І десь від мене все пішло.

І зник запал мій у очах,
Було байдужим все навколо.
А тихий шепіт в моїх снах,
Не дозволяв робить нічого.

Я затаївся в тишині,
Цього, мабуть, бажала доля.
Щось відбувалося в мені,
Така була у мене воля.

Хотів я відповідь знайти,
Але усе це було марно.
Не міг нікуди я підти,
Бо почував себе не гарно.

Потрібний був запал в душі,
Щоб мати гарні лиш бажання.
І всі ідеї запальні,
Розвіяли б моє вагання.

А настрій мав я вже не гарний,
І що робити теж не знав.
Але настав той день чеканний,
І радість я свою впізнав.

вона була мов сонце ясне,
В очах її вогонь горів.
В собі несла лише прекрасне,
Чарівний погляд сніг топив.

Вона дала наснагу жити,
І бути завжди на верхах.
І шлях в майбутнє свій пробити,
А головне, не бачить страх.

Я хочу їй сказати слово,
Краса затьмарює думки.
Не розумію я нічого,
Що вона творить навкруги.

За неї кращу не знайду,
Її в руках буду тримати.
Коли нарешті прилечу,
І щастя в серці буду мати.