Не сумуй, моя люба, що вкрили сніги наше поле.
Не сумуй, моя леле, що сивими стали чорнії коси.
Не сумуй, що вже роси не падають на сіножаті,
Що так мало лишилось у нас світло-зоряних ранків.
Забуяє весна, заспіваємо ми лебединую пісню –
Повернемось туди, де немає ні кривди, ні болю.
Я кохаю тебе, моя білокрила лебідко!
*
«Стежина долi»
Не сумуй... Сiджо
© Copyright: Игорь Грей Балацкий, 2011
Свидетельство о публикации №111020410151
Свидетельство о публикации №111020410151
Рецензии