Зап1зн1ла спов1дь дочки

Одинока, я одинока,
Сиджу у квартирі своїй,
А діти мої, яких я ростила
давно розішлись по домівках своїх.

в дітей моїх діти,
у кожних по двоє, і вони діточок догллдають своїх,
як я їх колись доглядала,
бажаю їм щастя, і долі усім.

Буває таке, на дітей розізлюся
Обіда серце стискає моє,
здається, що діти про мене забули,
За що обіжатись? сама я такою була.

Коли матір не зовсім цінила, листи забувала писать.
Аж тільки тоді зрозуміла,
Як матір навік загубила,
багато чого їй хотілось сказать.

Із ніжністю згадую маму,
І крається серце моє,
Мамо,прости ти мене дорогая,
Що не зовсім цінила тебе,

Як зараз у памяті бачу твій образ,
Красива у нас ти була.
До глибокоі старості ти не сивіла,
А посмішка ніжна і добра була.

Мамо, якби ти зараз до мене явилась, пилинки зміталаб з тебе,
Найкращим тебе пригощалаб,поїлаб найкращим тебе.
Найкращу я постіль тобі застелилаб,
В найкращеє місце тебе посадилаб.

ПРО все я тобі розказалаб,
Про долю,про діток своїх.
Про те,як з роками тебе не хватало.
І тихо сказалаб: МАМО, Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ.

Хоч як не хотілиб до нас ти не прийдеш,
У памяті в нас ти завжди.
До речі прислівя народне згадала:
"Що маєм не ціним, а губим жалієм"

ПРОСТИ НАША РІДНА ЗА ВСЕ.