ЛЬВ В

             ЛЬВІВ       

«Львів - культурний центр Європи,
Тут сходяться захід та схід.
Приєднати його були спроби», -
Розповідає нам гід.

Був Львів польский, був австрійський,
Навіть трохи радянським побув,
Та в душі він завжди український -
Тут зійшлися вірмен та гуцул.

Таки пам’ятки в світі єдині,
Ніде немає такої краси!
«Гасло?!», «Слава Україні!» -
Чути з Криївки голоси.

Скільки сховано таємниці
За однією цією  стіною.
Партизани - кажуть в столиці.
Тут звуть їх простіше – Герої.

Квадратну Ратушу Польську,
Кроками вписую в коло.
По кутах стоять боги заморські,
Тут почув я новеньке слово…

«Прошу» - це таке звертання.               
«Прошу, Пане, встаньте з ноги», -               
Чув у Мазохі таке зізнання,               
Що занЕсло мене туди?               

Батогом по спині - це кльово,
Хоч на мене, це гостра страва.
Мазохізм пішов зі Львова,
Виявляється як і кава.

Був тут у звичайній аптеці,
І гасової лямпи винохід.
Тут усюди такі таємниці,
Слава богу, що я не гід.

Приїжджають всі від усюди,
У столицю Галичини
Тут таки приємні люди -
Повернусь і я восени.

Навіть гуцульчик с собакою, 
Допоміг донести мою ношу               
Я йому кажу: «Щіро дякую!»
А він у відповідь  каже: «прошу».

«Ось це бібліотека Стефаника,
Я бувала тут до пори», -
З Христиной йдемо біля  пам’ятника
(Для друзів вона просто Хри).

 
Ніч, тиша усюди. Гарно як у музеї.
Люди браття тут, але не братва.
Ми йдемо по якісь алеї,
А під нами йде річка Полтва.

21.01.2011