Коли б побачили iх нашi козаки...

Тихесенько повіяв вітер у полі
Про те , що немає на Вкраїні волі
Почули про це славні козаки
Безстрашні , могутні, патріоти-вояки!
Взявши в руки зброю
Повстали як один до бою-
В Чорнім морі, чи на суші-
Не жаліли свої душі!
Вбивали турків і ляхів,
Не жаліли ворогів.
Славу Україні в бою здобували
Та про майбутнє Батьківщини
зовсім не знали!
Пройшли сотні років
Та жоден без мороків.
Нераз на війні ми воювали
І лицарів України усіх шанували
Мали нових Героїв і окупантів
прогнали ,
Незалежність здобули і історію
знали ...
Думали-гадали, що будем панувати
І про Славу дідів будем пам'ятати!
Та багато іудів виросло в народі,
Що продались при нагоді-
Це зеки й комуністи-
І вчорашні суки КГБісти.
Один за одним вони до влади
приповзли
І звання у Героїв , відібрали козли,
Мову українську вони утискають
Та багатство України роками
розкрадають.
Коли б побачили їх наші козаки-
Шаблі, напевно, підняли б до гори.
Шаблі підняли б, а разом й народ-
Ніхто на нас більше не відкривав
би свій рот!