Йде гроза...
А я вовком самітним
Вию в ніч холодну і порожню!
Місяць блимнув оком непривітним
І втопивсь в калюжі придорожній...
Хмари стогнуть...
Хмарам тісно в небі!
Тісно хмарам,та не одиноко...
Їм нічого більше і не треба:
Тільки б вітер!
Тільки щоб неспокій..!
Тільки пронестися б над землею
В дикім шквалі,в герці переможнім...
Хмари,хмари,
долею своєю
Чимось ви на людські мрії схожі...
Вітер вас на всі боки розвіє,
Небо стане чисте і високе!
...Як чумні і недосяжні мрії
Щезнуть хмари,
й буде спокій...
спокій...
Свидетельство о публикации №111013100835