Я вражений в серце.
Заплющую очі...
І сиві примари
Кружляють, шепочуть,
Що битися сенсу нема!
Пітьма...
Я поруч з грозою.
Від краю до краю
Вона гуркотить
І вогнями палає...
Про сонце лиш тільки молить...
Коли?..
Мене не почують,
Мене не спіймають,
А вітер у небі
Лиш крила ламає.
Донизу лечу - не спинити!
Закрити...
Та сили знайшов,
Бо я вмію літати!
Є вперта наснага
Із вітром змагатись,
Щоб знову зустріти крізь ночі
Очі...
P.S.
Минула гроза. Заспокоїлось море.
Мій погляд лоскочуть усміхнені зорі.
І, наче, весь Всесвіт став мій!..
Живий!
19-20.01.2011
К.В.
Коли пiтьма?
© Copyright: Виталий Корсун, 2011
Свидетельство о публикации №111013107018
Свидетельство о публикации №111013107018
Рецензии