Жені
І час і простір весь переповняють звуки –
Як першоджерело і першоелемент.
Відгукується в них – довкола все земне,
Висотуються з них немислимі сполуки.
Цей какофонний вир, що спричиняє муки,
Зухвалістю дрібниць безглуздо промайне.
Лиш зрідка – десь з глибин – зринає чарівне
У повені бажань, відради і розпуки.
Сховатись до ріки, послухать плин води,
Відшукувать в лісах гармонії сліди,
Де так гілки скриплять у дуба кострубатого,
Злітає м‘яко там червоногрудий птах.
Та навісніє звук – розбурханий – в містах.
І в дівчинки – із поверху дев‘ятого.
1996
I час i простiр весь...
© Copyright: Надя Чорноморець, 2011
Свидетельство о публикации №111013102560
Свидетельство о публикации №111013102560
Рецензии
Бездонний вірш!
І все таке знайоме. Подивіться один мій давній вірш:
http://www.stihi.ru/2010/10/25/5173
Мені здається вони в чомусь перегукуються.
А якщо чесно, це класика!
Борис Смыковский 28.04.2011 17:40 • Заявить о нарушении
І все таке знайоме. Подивіться один мій давній вірш:
http://www.stihi.ru/2010/10/25/5173
Мені здається вони в чомусь перегукуються.
А якщо чесно, це класика!
Борис Смыковский 28.04.2011 17:40 • Заявить о нарушении