Я в замку своiх iлюзiй
Я в замку своїх ілюзій,
Високому, неприступному.
Прийди, відчини, зруйнуй
І світу яви велелюдному.
Я в замку своїх ілюзій
Трачу останні сили.
Подай, – лиш від тебе прийму, –
Промінь останній на схилі.
Я в замку своїх ілюзій,
Без рідних, близьких і друзів.
Даремно чекаю на тебе –
Одну зі своїх ілюзій.
Свидетельство о публикации №111013009132
Танцювали вальс мої ілюзії,
Сукнями прозорими пишалися.
Я на них дивилась як на друзів,
Я до них сердечно залицялася.
Каблучками стукали ілюзії,
Сміх лунав приречено у залі.
Від очей реальності недружньої,
Як могли трималися подалі.
На світанку марево скінчилося,
Ні оркестру, ні гостей, ні вальсу.
В залі лиш реальність залишилася,
В неї вдосталь задля мене часу.
Обнялися з нею, та й заплакали,
Відпустили гіркоту самотності.
Скільки я жила ілюзій маревом,
В нещасливій фантастичній повісті.
15.11.2006. – 8.01.2012.
нашла у себя стих про иллюзии, если будет интересно.
за ваш стих спасибо, повеяло воспоминаниями.
Володина Вера Вескай 09.08.2013 11:50 Заявить о нарушении
Щасти Вам!
Ольга Глапшун 01.09.2013 03:14 Заявить о нарушении