Слово
вилетить, мовляв, і не спіймаєш.
Словом наживеш в житті рубець,
а бува, і голову зламаєш.
Слово – це немов іконостас,
духу предковічного основа.
Недаремно ж мудрий наш Тарас
десять років мучився за слово.
Та воно і слово те само
мучилось віками разом з нами,
бо носили довго ми ярмо
темними, тернистими шляхами.
А хіба йому і відтепер
можна дихати на повні груди?
Поступ наш уперся і завмер
під орудою свого іуди.
Слово наше в будь-який момент –
промінь на життєвому радарі.
Слово – це неначе диригент,
як на серці – скрипка страдиварі.
Кожен би лишався сам на сам
навіть без простісінького слова.
Слово – це божественний бальзам,
що дає нам наша рідна мова.
Свидетельство о публикации №111013009130
Людмила Тутова 20.09.2013 17:56 Заявить о нарушении
Юрий Ош
Юрий Ош 24.09.2013 17:12 Заявить о нарушении