Я повертаюся до дому

ЧОМУ ТАК БОЛЮЧЕ?!- ПИТАЮ.
Я БУВ СВОІМ В ЧУЖІМ КРАЮ.
ТЕПЕР ДО ДОМУ ПОВЕРТАЮСЬ,
АЛЕ СВІЙ ДІМ НЕ ВПІЗНАЮ.

ХТО Ж ЗАСМІТИВ В КРИНИЦІ ВОДУ ?!
ХІБА Ж ІЗ НЕІ ВІН НЕ ПИВ ?!
І СЕРЦЕ РІДНОГО НАРОДА
ЯКИЙ ЦЕ ВІТЕР ЗАСТУДИВ?!

ЧОМУ НЕ ВІРУЮ НІ В КОГО?!
ВЕСЬ МИЛИЙ КРАЙ В ОЧАХ МОІХ,
А Я СТОЮ НА ПІВ- ДОРОГИ …
ЧІ Я – ЧУЖИЙ СЕРЕД СВОІХ?!

ЧІ ПОЗАБУВ ВЖЕ РІДНУ МОВУ
І ЗРАЗУ СЕРЦЕМ  ОНІМІВ?!
ВСЕ ПОЧЕНАЄТЬСЯ ЗІ СЛОВА ,
А Я ЗГУБИВСЬ У СВІТІ СЛІВ.

ІХ ТАК  БАГАТО НИПРЄМНИХ,
ХОЛОДНИХ , ХОЧ І ДІЛОВИХ,-
ОТРУЙНИХ БУР,ЯНІВ НИКЧЕМНИХ
ПОМІЖ НИКОШИНЕЙ ТРАВИ .

ЧІ МИ ЗАБУЛИ , УКРАІНЦІ,
ПОКЛИК ШЕВЧЕНКОВСЬКИХ ВІРШІВ?!
ЩО У СПОЖИВЧОІ КОРЗИНЦІ-
ЛИШ ТЕ СЬОГОДНІ НА ДУШІ ?!

ЧІ РІДНИЙ КРАЙ , ЯК ТА КРАМНИЦЯ ,
ДЕ ВСЕ НА СВІТІ  ПРОДАЮТЬ ?!
ЧІ ,   МОЖЕ, ЦЕ  МЕНІ ЛИШ СНИТЬСЯ ,
ТА ПРОБУДИТИСЬ НЕ ДАЮТЬ ?!

А ДОЛЯ ВСЕ НАМАЛЮВАЛА
В ТВОІХ ОЧАХ,В МОІХ ОЧАХ-
ВСЕ ,ЧИМ ЖИТТЯ НАС ГАРТУВАЛО,
ВСЕ , ЩО НЕСЕМ МИ НА ПЛЕЧАХ.

А ХТОСЬ ШЕПОЧЕ :
-МУСИШ , МУСИШ.
ТИ ЖИТИ , ЯК ТОБІ  ВЕЛЯТЬ .
СТРЕБАЙ , А НЕБА НЕ УКУСИШ .
БО ТІ ,ВСІ  ВИСОКО  СИДЯТЬ …

А В РІДНІЙ ХАТІ НЕ ЗІГРІТИСЬ ,
НИ ЙНЯТИ МАТИНЦІ СВОІЙ –
ЯК САМОМУ В СОБІ  ЗГУБИТИСЬ ,
ЯК САМОМУ СОБІ – ЧУЖИЙ .

КРИВІ ДЗЕРКАЛА  ЗАМІЩАЮТЬ
У СВІТ ВІДЧИНИНЕ ВІКНО .
ТА ЖИТИ ПРАВА НЕ ПИТАЮТЬ .
БО ЦЕ  ВІД  БОГА ВСІМ ДАНО .

ПТАХІВ НЕ ЛЮДИ ВЧАТ ЛІТАТИ ,
І Я – ДАВНО ВЖЕ НЕ ПТАША …
Я ПОВЕРТАЮСЯ  ДО ХАТИ ,
А В НЕБО ПРОСИТЬСЯ ДУША …