Затуманен оч

ЗАТУМАНЕНІ ОЧІ-
ПОКИНУТА ХАТА.
ВІКНА ТЕМНІ , ЯК НОЧІ ,
БЕЗ НЕБА І СВЯТА .

ЯК  ЗАСМУЧЕНІ ДУШІ,
ЗЕНИЦІ  БЕЗ ЗОРУ.
ВЖЕ НІХТО НЕ ПОРУШИТЬ
СЛІПОГО ДОЗОРУ.

ТУТ НІКОГО НЕМАЄ.
ГОСПОДАРКА – ПУСТЕЛЯ
НЕБЕСПЕЧНО ТРИМАЄ
ПЕРЕХИЛЕНУ СТЕЛЮ.

ТА ЗА СИВИМ ПОРОГОМ ,
З БУР,ЯНАМИ НА СКРОНЯХ.
СТАРА ВИШНЯ УБОГО
ПРОСТЯГАЄ ДОЛОНІ .

ВІКНА ТЕМНІ . ЯК НОЧІ .
ТИХО СЛЬОЗИ РОНЯЮТЬ .
ЩО ВОНИ ІЩЕ ХОЧУТЬ
І КОГО ВИГЛЯДАЮТЬ ?

КЛЮЧ ВІД ХАТИ ЗАГИНУВ
В КУЧУГУРАХ    СИБІРІ
З ТИМ , ХТО ЗЕМЛЮ ПОКИНУВ
ЗА ВІДДАНІСТЬ ВІРІ.

БЕЗ ГАНЬБИ ,  А У ВІРІ
У СВОЮ БАТЬКІВЩИНУ
ДОКАЗАВ ВСЬОМУ МИРУ –
ЩЕ ЖИВА  УКРАІНА!

І ЗА СВІТЛО І СВЯТО ,
ЩО ВІН НІС  В РІДНУ ХАТУ ,
НА МОРОЗІ РОЗПЯТИЙ
«КОМНЄЗАМОМ « ПРОКЛЯТИМ .

З НИМ РОЗПЯТИ ХОТІЛИ
ВІРУ ВСЬОГО НАРОДА.
НЕ ЗЛОЧИНЦІ  СВЯТИЛИ
НАШУ ЗЕМЛЮ І ВОДУ ,

І НЕ ІХ БРУДНІ РУКИ
НАШІ ВИШНІ САДЖАЛИ ,
І НЕ ІХ  БРУДНІ РУКИ
СВЯТИЙ ДІМ БУДУВАЛИ !

І ЛИШИЛАСЯ ХАТА,
І САДОК У ПОРОГА,-
 ЯК ДОКІР ТИМ, ПРОКЛЯТИМ ,
ВІД НАРОДА І БОГА .

В ВІКНАХ ТЕМНИХ, ЯК НІЧКА,
ПІД СВЯТИХ ОБРАЗАМИ
РАПТОМ  БЛИСНУЛИ СВІЧКИ
ЗОЛОТИМИ СЛЬОЗАМИ .

ТА ХІБА Ж МИ НЕВМИСНО
ОЦІ СВІЧКИ ЗАДУЄМ?!
ТА ХІБА Ж  В ЦЬОМУ МІСЦІ
НОВИЙ ДІМ НЕ ВЗБУДУЄМ?!

ТА ХІБА  ЖЕ ЗА  ТЬМОЮ
НЕ  НАСТАНЕ СВІТАННЯ ?!
ТА ХІБА Ж  МИ З ТОБОЮ
В ЦЬОМУ СВІТІ ОСТАННІ?!