Ветерану

ЧІ В ЛІТАХ ЗАБЛУКАВ,
ЧІ В ДИТИНСТВО ТИ ВПАВ,
НАВІТЬ МРУЖИЦЯ СОНЦЕ
ВІД УСМІШОК ТВОІХ.
СИВИНА НІЖНИХ СКРОНЬ,
А У ЗОРІ- ВОГОНЬ.
ЧІ ВІН ГРІЄ ТЕБЕ,
АЛЕ ГРІЄ УСІХ.

НЕ ТА СИЛА В РУКАХ,
АЛЕ ДРУЖНІЙ ІХ ЗМАХ,
ТЕПЛИЙ ПОТИСК ДОЛОНІВ
ШИРОКИХ, ВАЖКИХ…
ЯСНИЙ ПРОСТІР В ОЧАХ
І ДУМКИ ПО НОЧАХ-
ЧІ ЗА СЕБЕ ТУРБОТА ,
А БІЛЬШ ЗА  УСІХ…

ЯК ТИ ЦЕ ВСЕ ЗБЕРІГ,
ЯК ЖЕ ТИ ПЕРЕМІГ
ЦЮ ГОДИНУ – ЧОРНІШЕ
СТРАХИТНІЙ ВІЙНИ ?!
ДЕ ТИ СИЛИ БЕРЕШ,
ЩО ЦЮ ДОЛЮ НЕСЕШ,-
БО ТИ ЗНАЕШ,НЕМА
В ЦІМ ТВОЄІ ВИНИ ?!

ТИ СТАРАВСЯ , ЯК МІГ,
БАТЬКІВЩИНУ БЕРІГ,
З БОГОМ В СЕРЦІ
І З ВІРОЮ В РОЗУМ ВОЖДІВ .
ХТО Ж ТЕБЕ ПІДМАНУВ ,
ХТО  В БЕЗОДНЮ ШТОВХНУВ ,
ЦЕ НЕ ТОЙ  , КОГО БІЛЬШЕ
НА СВІТІ ЛЮБИВ ?!

ВСЕ ІДНЕ ТИ ЖИВЕШ
І ВІД НЬОГО  ЩОСЬ ЖДЕШ.
А ІХ СТІЛЬКЕ –ВОЖДІВ ,
ЯК ПТАШОК  У ГАЮ.
«ПЕРЕКОНУЮТЬ « ВСЕ ,
АЛЕ ХТО  З НИХ СПАСЕ
БАТЬКІВЩИНУ  ,ЯКА
ВЖЕ СТОІТЬ НА КРАЮ*?!

СИН ВІДБИВСЯ ВІД РУК ,
ТОРГАШЕМ СТАВ  ТВІЙ ВНУК ,
НО А ХТО Ж ВІЗЬМЕ ПЛУГ,
ЩОБ  РОСТИТЕ  ХЛІБА ?
ЦЕ НЕ ТОЙ  , ХТО   «ГРИБЕ»,
ЧІ  ВОЖДІ ВЖЕ , ХІБА?!

ЧІ ТО СНІГ НА САДКАХ,
ЧІ ТО ВИШНІ В  КВІТКАХ…
НАРОДИЛАСЬ У МУКАХ
КРАІНА НОВА !
СНІГ СТРУМКАМИ ЗІЙДЕ,
ЦВІТ  КОЛИСЬ   ОПАДЕ ,-
ЛИШ БУЛА Б БАТЬКІВЩИНА
НАВІКІ ЖИВА!