Якби я оди штампувала
панам великим і малим,
мене б держава шанувала,
під ноги стелючи килИм.
Мені б на шию і на груди
поначіпляли нагород
оті нові вкраїнські Юди,
що дуже "люблять" свій народ...
Тоді б мене надрукували
(у нас друкують всяку муть)
вельмишановні канібали,
що кров людську,як віскі,п"ють...
Була б я визнаним поетом,
бо всі жадають тільки од!
А я,дурна,пишу сонети
та ще й прополюю город...
Були б у мене й гроші,й слава!
Було б усе! Та,бач,нема,
бо не продажня й не лукава!
Пишу я вірші-задарма!
Я знаю що таке-злидення
й не прошу іншого життя,
бо оди ті-це сьогодення,
а лірика-це Майбуття!
ШляхОм Сосюри та Тичини,
піду в мовчазне забуття...
Не плач за мною,Україно,
бо я прийду із Небуття!
Якби я оди штампувала...
© Copyright: Светлана Бублик Краснодон, 2011
Свидетельство о публикации №111013006345
Свидетельство о публикации №111013006345
Рецензии