Офтальмологiчне

Немов весняний сніг – такі важкі повіки,
Навколишній пейзаж – все із картин Моне,
І скелець блимання – буденне і сумне,
І на короткий час – дають розраду ліки.

Високий білий стіл – і в оці подих світла,
А руки й мікроскоп – єднання потайне,
Від леза дотику – рогівка ледь здригне,
І розчерк автора, мов тонкі в‘язі літер.

Той бірюзовий світ – чалма, халат, бахіли,
Натхнення гомінке, майстерність легкокрила,
І вже прадавній сон – вагання і тривоги.

Розтане скоро біль і зніметься пов’язка,
О найсвітліша мить, коли реальність – казка,
Лиш місяць молодий – чомусь багаторогий...

1996


Рецензии
Не нашла оригинал "Минлыва тема ледве промайне"

Мелькнёт изменчивая тема - пусть!
И вновь помехой эта близорукость!
И тень - как ночь, о слабости - ни звука,
Неразбериха и без меры - грусть.

В космической пыли земля плывёт,
Окольный путь - неповторимость прячет.
Видений хлопотных пророчество, удача -
Усталым буквопадом колыхнёт.

Из тишины рожденье и тревог,
Дорога, ощущенья, монолог,
И бега дерзкого огонь иль штиль.

И кто есть кто, когда и как возник,
За жемчугами в ларь эпох проник,
Когда вдоль форм, сюжетов - твой лишь стиль.

Вера Свистун   08.12.2011 18:06     Заявить о нарушении
Вірочко, чудово,
лише ось наголос у "сновА" на "А" по логіці виходить, може "и вновь"?

Надя Чорноморець   08.12.2011 15:49   Заявить о нарушении
Подправила, спасибо!

Вера Свистун   08.12.2011 18:06   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.