Офтальмологiчне
Навколишній пейзаж – все із картин Моне,
І скелець блимання – буденне і сумне,
І на короткий час – дають розраду ліки.
Високий білий стіл – і в оці подих світла,
А руки й мікроскоп – єднання потайне,
Від леза дотику – рогівка ледь здригне,
І розчерк автора, мов тонкі в‘язі літер.
Той бірюзовий світ – чалма, халат, бахіли,
Натхнення гомінке, майстерність легкокрила,
І вже прадавній сон – вагання і тривоги.
Розтане скоро біль і зніметься пов’язка,
О найсвітліша мить, коли реальність – казка,
Лиш місяць молодий – чомусь багаторогий...
1996
Свидетельство о публикации №111012906819
Мелькнёт изменчивая тема - пусть!
И вновь помехой эта близорукость!
И тень - как ночь, о слабости - ни звука,
Неразбериха и без меры - грусть.
В космической пыли земля плывёт,
Окольный путь - неповторимость прячет.
Видений хлопотных пророчество, удача -
Усталым буквопадом колыхнёт.
Из тишины рожденье и тревог,
Дорога, ощущенья, монолог,
И бега дерзкого огонь иль штиль.
И кто есть кто, когда и как возник,
За жемчугами в ларь эпох проник,
Когда вдоль форм, сюжетов - твой лишь стиль.
Вера Свистун 08.12.2011 18:06 Заявить о нарушении
лише ось наголос у "сновА" на "А" по логіці виходить, може "и вновь"?
Надя Чорноморець 08.12.2011 15:49 Заявить о нарушении