Хрести

Несу,
          несу,
                несу свій хрест.
І падаю,
І піднімаюсь знову,
І знов несу:
Куди,кому,для чого?
О,Господи,
Це знаєш Ти.
А нам --
               нести,
                нести,
                нести...

Той хрест - гріхи,
Свої,чужі і предків,
І людства цілого.
Несімо,
              якщо не хочемо
Їх передать нащадкам.
Той хрест --
                покірність долі
Й непокора:
Що Божі
               не виконуєм уроки,
Що легші вибираємо
                шляхи
До ближчої мети,
А та мета -
                далеко нас заводить
Від правди,справедливості,любові,
Від розуму,гармонії,добра.
І раптом озираємось --
                пора,
Свій путь пройшли
В житті земному-
А що позаду?
Що чекає Там?
Чи тим довірились
                шляхам ?
Той хрест -
                любов,
Яка нас зігріває
                і спалює,
Підносить і карає,
Чи любимо не тих,
Чи нас -- не ті?
Не вибираємо
                любов ми у житті,
Не вибираєм хрест,
Не вибираємо родину,
Коханих,друзів,
                Батьківщину...
Нам Бог дає хреста,
У Бога,значить,
Є своя мета...
Той хрест --
                талант,
Який дарує крила.
Та крила поривають
                у політ,
У той високий,
                позаземний світ.
А хрест тримає
                на землі.
Хрести свої,чужі,
Великі і малі -
Серед хрестів,
                як терніїв,
І рвуться
                о терни -
                крила,
Серце точить кров.
І що врятує:
                Люди?
                Бог?
                Любов?