Упав на землю зів'ялий листок,
Коли на небі було сотні зірок.
І зірка погасла одна,
Немов листок-людина жива.
Книга долі чиясь написана
І у вічність невідому вислана.
Та тільки мало сторінок-
Життя дало короткий урок...
Чому погасла так швидко свіча,
Яка ще зовсім юною була?
Її щойно Бог запалив,
Тепер віку же їй вкоротив...
Тихо плаче на колінах мати
Над могилою малої дитяти...
А на неї янголятко поглядає:
"Ой, мамко люба, чом мене немає?"
Упав на землю зiв ялий листок
© Copyright: Людмила Фрасынюк, 2011
Свидетельство о публикации №111012900157
Свидетельство о публикации №111012900157
Рецензии