Гiсть
З – під чорних брів крізь плетиво думок,
Занепокоєний, бо зрiла доля
Послала літ Вам, зв’язаних в сніпок.
Боюсь я полум’я, що може розгорітись
Від дотику гарячої руки...
Нема куди втекти від нього, дітись...
І погляду від Вас не відвести.
Чи в сні, чи наяву, а Ви з’явились
В травневий день, заквітчаний, ясний...
А мрії раптом взяли і повились
Між зір сяйливих – в синю далечінь.
Свидетельство о публикации №111012809057