Борщ

Грію борщ і думаю, як це коли грієш борщ для двох…?
Як це, коли робиш каву для двох, обираєш постільну білизну, штори для двох. А головне, коли ділишся своїм простором, своїм місцем на дивані, своєю просторою шафою. Ділитися своїми думками відразу як тільки вони приходять, це, мабуть, чудово, прибирати обгортки від цукерок, мабуть, теж чудово. Я не хочу зараз думати про побут, про такий побут, який з’їда більшість пар – камікадзе, які мали сміливість подумати, що зможуть заповнити побут, той, який часом з’їдає мене саму, з ногами. Я хочу знати тільки про ті будні, які ти живеш, проживаєш і кожною клітинкою відчуваєш його присутність у твоєму житті, і свою у його. Хоча мені байдуже буде це чоловік чи жінка, мені байдуже кого я покохаю. Я мрію про відчайдушні ранкові освічення в коханні, про спільні штори і светри. Мрію про побут, про прання…я про це мрію. Я просто дуже хочу зуміти покохати так ще раз, зуміти полюбити прання та прибирання, розлюбити самотні прогулянки та ізольоване читання. Ти мені цього не дав, бо мав вдосталь. Тепер я цим переповнена. Буду гарною домогосподаркою.