Приручила вiтер...

             *  *  *

Приручила вітер. Хоч ніхто й не вірить.
Хоч ніхто ще в світі цього не робив.
І моєї думки вже ніщо не змінить:
Володіти вітром – найдивніше з див.

В одну мить він поруч, – поманю лиш рухом,
Де й подівся норов, – прикладай до ран.
Лагідно і ніжно щось дмухне на вухо,
Приголубить коси, обійме за стан.

З вітром мені легко, з вітром я щаслива,–
Мов лечу на крилах веселкових мрій.
Дорога для мене кожна з ним хвилина,
Тільки б не гадати, чи надовго мій.


                Авторський переклад польською

                *   *   *

Poskromilam wicher. Chociaz nikt nie wierzy.
Choc nikomu w swiecie to sie nie udalo.
Ktos mnie przekonuje, ze to nie sa dziwy,
Choc mysle inaczej, zaprzeczam niesmialo.

W jednej chwili obok – dosc jednego gestu,
Uleciala dzikosc – przekladaj do rany.
Ledwie targa wlosy, szepcze czule slowa,
Obejmuje mocno, aby porwac w tany.

Z wiatrem mi tak lekko, z wiatrem ja szczesliwa.
Wzlatuje na skrzydlach, zdaje sie mi czasem.
Tylko kamien ciezki przygniata ma dusze –
Lapie mysl niechciana, czy nadlugo razem.




                Перевод Юрия ГАРДАША

Приручила ветер...

Приручила ветер,
но никто не верит
или видит в этом тайный интерес.
А каким хорошим и приятным зверем
он мне показался –  чудо из чудес.

Позову, он стелет
легким, нежным пухом,
позабыв свой норов, но не навсегда;
ласково и нежно что-то шепчет в ухо
или гладит косы, обнимая стан.

Хорошо, счастливо и легко, как будто,
с ним летаю вместе я в мечтах порой!
Дорога с ним стала каждая минута,
только бы не думать: «А надолго мой?»