Доля робiтницi... на укр

Вже така досталась доля,
Жінці плекать чоловіка,
Хоч з покосу,хоч би з поля,
Знай собі,кохай до віку.

Несеш сум до свої хати
Жінка вкрай знесилена,
А ще є у нього мати,
До нього прихилена.

Брата рідного він має.
Про неї турбується
Тільки радощів не має.
Коли так піклуються.

Чоловіка рідного
Хто не дасть забутись,
Тільки помислу грішного
Треба їй позбутись.

Що робити коли очі
Навкіл поглядають,
Коли довгі зимні ночі
За єство карають.

Коли болі у суглобах
Долі від такої.
При малій кохати спробі
Туркають  в  покоях.

Як із сином примиритись,
Щоб про спогад батька,
Не наказував змиритсь,
Міркувати - в  хатку.

Як селянських пустозвонів
Відшивати з зору,
Як мужицьких перегонів
Запобігти сворі.

Тяжка доля робітниці,
А вдови страшніша,
Репутація блудниці
Для неї не ліпша.

Як себе релізувати,
Щоб не болі в спині.
Щоб собою милуватись
В гурті ,на однині.

Щоб завжди на щоках рози,
Посмішка на роті,
І в день ясний ,зливну грозу,
Дома ,на роботі.

Біля вікон ходить зграя
На любов охочих,
Тільки радощів немає,
В таких днях жіночих.

І в колибі з кухлем пива,
Зрідка спочиваєш,
За вікном хай хлище злива,
Щось собі співаєш…

Від таких дарунків долі,
Вроду як не цінувати,
На світанку в ніжні губи
Буду цілувати.