Василь Кузан. Про жар любви

С украинского http://proza.ru/2011/01/23/1818

Столбы без кожи, всё наружу,
Согреться бедным невозможно.
А ты бредёшь и в снег и в стужу,
Любви несёшь ты кару Божью.
Как будто чемодан без ручки:
И тяжело, и жалко бросить…
Неужто без любви жить лучше?
Она нас в мир иной уносит!
Она как свет средь ночи жути,
Спасительный жилет на море,
Как белый купол парашюта -
Надежда и в беде и в горе.
Непостижима её сладость,
Хотя приносит столько боли!
Не будь любви, её отрады,
Покрыл бы снег и мир, и долю.

***

Про жар любовi

Стовпи, закутані в гірлянди,
Зігрітися ніяк не можуть,
А ти бредеш у сніг і стужу,
Несеш кохання кару божу.
Це, ніби, чемодан без ручки –
І нести – мука, й жаль лишити,
Бо уявити тяжко-важко:
Як без кохання бути? Жити?
Воно як світло серед ночі,
Як рятівний жилет у морі,
Як білий купол парашута –
Надія у біді та горі.
Воно як незбагненне щастя,
Хоч і приносить стільки болю!
Але якби не жар любові,
То сніг би вкрив і світ, і долю.