Vizantiyska gerbera
як ти летіла ніжна і тремтлива,
і на підборах цокотіла злива,
а вітер мов з Босфору завернув.
Пальто і руки, голі до плечей,
весна царює в сердці і назовні,
і дні розкішні, свіжі, повнокровні…
Природа щастю добрий казначей.
Весна у січні. Спогади як сни,
живуть у потаємних, темних нишах.
весна у січні. десь спливає тиша
на схилах візантійської весни.
Колись летіла крізь стамбульський бриз,
о, ти, щасливе дзеркало Венери!
рожеве марево маленької гербери
несла голівкою тендітною униз…
…..
минуле мов мозаїка в церквах
плеснеш води і розпливеться диво
протреш, промиєш, витереш пестливо
І сяє знов Ісус на хорогвах.
25.01.2011.
Свидетельство о публикации №111012600589