Свободна людина - спомин

Свободна людина - спомин

Дає свободи більше
той, хто має її в собі.

В собі з нею проживає
другому жити нею дозволяє.

Розмови, із другими,
насильно стосуватись
він навіть і не бажає.

Могутній як він не буде,
завжди прислуховується
на будь яке слово --
хоч воно й буде чуже!

Для нього вартісьть воно має.
Коштів ціллість можливо зберігає
і тому, не відкидає народу промови.
Вони можливо й мають речові докази.
Позбутися їх, булиб великі втрати.
Вільне слово не піддається під догани!

Метати громи -- із блискавками страху,
сувор доганів підіймати проти говорунів,
те саме що в кайданах замордувати
того хто лишень співати одну пісеньку вмів.

Співала матуся, тоді
як розцвітали перші квіти калини
та рожеві троянди розкидали пелюстки свої
серед поля -- перед бухливим вітром війни!

Співала мати, співали діти,
дівчата й хлопці -- діти землі.
Одне на думці: кохатися...
Чи це ж зимою, чи на весні...
Котилися тихенько, ось так
простого чоловіка, ночі й дні.

А щось перемінилося в житті!
Розвиток нові шляхи задумав
-- свободу слова скасував...
А право виборче, в собі невірне,
невірний спосіб для буття приготував.
Розмови, із другими, насильно стосувались.
Брати та сестри
вже більше не братувались
-- перші квіти калини зовсім пов"яли,
пелюстки рожевої троянди не падали вже
бож саму троянду із корнем підірвали!..