На землю падала зоря

На землю падала зоря...
На тлі небесному нічному
Вогонь душі її згоряв,--
Повіки зводила судома.



Аж  промайнула квапна мить
І тихо згасло звичне диво,
Лиш у зіницях ще горить
Вогонь,яскравий і вродливий.



Він буде довго ще в очах,
Він буде снитися ночами,--
Вогонь,що душу очищав,
Вогонь,що вже навіки з нами!


Рецензии
такий..м-м палкий вірш..
особливо рядок "Повіки зводила судома"

Венжега   11.02.2011 12:44     Заявить о нарушении
от щелепи, чи ногу чи руку, чи ще щось із мязів, але - щоб повіки?...

та ще й зводила, себто брала за руку і зводила з небес, вела потім за собою, і заводила до хати?

так от руку судомить, може і душу судомити

"душу судома звела" - то хіба що на пси:)

мабуть не тра тут сусідського "судорга свела"

Иван Славко   11.02.2011 18:33   Заявить о нарушении
в моєму відгукові іронії не було..

Венжега   12.02.2011 12:25   Заявить о нарушении
Дорогі мої!Я щиро вдячний Вам за увагу до мого твору,бо в даному разі
увага означає повагу.Я просто постарався виразити стан,коли ти сидиш в темноті,а тобі раптом вмикають світло...
Щиро Ваш

Оксий Ожына   15.02.2011 01:23   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.