Верховина
Верховину схопило морозом прозорим,
Нерухома в ночі смерекова блакить,
Низьке небо пронизують зимнії зорі,
Сон приходить в село..
лиш один ще не спить…
Він в капличці своїй довго тихо молився,
Благодаті та милості в Бога благав,
За тремтінням свічки Спасів лик освятився,
Та натхнення і радість душі дарував…
Помолившись, гуцул той низенько вклонився,
Глянув в небо, ступивши на хатній поріг,
Місяць світлом сріблястим на землю пролився,
Прут під кригою сонно зітхнув та затих…
Все віддалося ночі холодної силі
Лиш в гуцула до ранку не гасне вогонь,
Він з ялини та клену з засніжених схилів
Диво- скрипку народжує з теплих долонь…
Свидетельство о публикации №111012610104
Щасти!
Инна Приходько 08.11.2011 12:57 Заявить о нарушении
Дякую сердечно за запрошення на Вашу сторінку!Отримала насолоду від Вашої мови, Ваших щирих слів!
Успіхів!
Ирина Колтуцкая 08.11.2011 20:28 Заявить о нарушении