Справжнiй лiкар

            Посвящается Александру Борзых

Справжній лікар


Я сьогодні була в тих стінах,
Де минало дитинство моє,
Де життя пролітало на крилах.
І було лиш бажання одне.

Повернутись у рідну оселю,
І відчути тепло ніжних рук,
І самій відчинити двері,
Та не знати страшенних мук.

Та минуло багато років.
І тепер лиш згадаю я,
Ті найперші болючі кроки,
Що аж кров не біжить моя.

Море сліз доля нам дарувала,
Безнадію і подив думок,
І в ті роки, напевно, я знала,
Що життю це моєму урок.

Але все закінчилося згодом,
Стихнув біль, та затихли рубці,
І пишаюся я своїм родом,
Бо жахи переможемо ці.

Пам’ятаю вони у тривозі,
Кожен день піклувались про нас,
Бо що сталось тоді на дорозі,
Знає кожен тепер із вас.

І тепло, що вони віддавали,
Дарувало надію сердець,
Хоч робити це зовсім не мали,
Та він став мені другий отець.

Я одне лиш сказати хочу:
- Справжній лікар, знаєте хто?
А цей той, хто лікує щоночі,
Душу й тіло зціляє добром…

І я вдячна за те, що живу я,
Що радіють мені батьки,
І за те, що доля дарує,
Коло тих, де тепер є і ви.

І, побачивши вашу усмішку,
Бо мене ви впізнали вмить,
Я за це подарую вам книжку,
Із життя вона, ви все ж візьміть.