Ирония любви, или кто в доме хозяин?

Рано вранці, без гріха
Бабі щось приснилось.
Вона діда в бік штовха
Мабуть захотілось?

А наш дід собі сопе
Все рибалка сниться.
Що сома зловив і пре
Кум,  слиною  вдавиться.

Баба ж, жметься все до діда
Бо кохання - сила.
Ну а дід бурчіть спросоння
Що ти вчора зїла?

Ось як ти мене кохаєш?
Знать, тобі начхати?
Залицятись – не бажаєш?
Все, піду із хати.

Он, другі чоловіки
На Канари возять.
Да! Щасливі ті жінки
Для них, бабло косять.

А ти, з вудкою посидиш
Горе лиш з тобою.
А не риби не дістанеш
Тільки геморою.

Дід з образою піднявся
Взявши вудку, черви.
І швиденько так зібрався
Не псувати ж нерви.

Ось прийшов, закинув, жде
Бац! А щось вспливає.
Не-то дівка, не-то риба
Гола, ще й моргає.

Привіт, діду! Рибки хочеш?
Що ж, давай мінятись.
Ти мені свою ту «цяцьку»
Так, на рік, погратись.

А за це, я рибу буду
Кожен день ловити.
Ти не думай, не забуду
Будеш з бабою ситий.

Дід потилицю почухав
Що ж, бери та грайся.
Все одно висить даремно
Тільки ж повертайся.

Взявши рибу, дід щасливий
Повернувсь додому.
В баби, щелепа відпала
Лиш не впала в кому.

Скільки риби, де дістав?
Місце знать, надибав?
Свою цяцьку я відав
Бартиром – за рибу.

Як ти міг, його відати?!
Ти про мене, думав?
Геть з очей, і геть із хати!
Все, піду до кума.

Зрозумів, тепер наш дід
Що для баби сила.
Що без нього, зникне й рід
З ним, і баба мила.