Повіяв вітер з бору тишком-нишком,
Дуби шуміли, десь дощі лили...
Хрущі своє над вишнями гули,
Коли дівчина до криниці вийшла.
Ті очі карі — з розуму звели,
Мов та тополя, ще й рум’яне личко,
І брови чорні — шовку тонкі стрічки,
Ні спать, ні дихать — і душа болить.
А за туманом — та її не видно —
Тиночки, греблі, кладки, перелази...
Наворожи, зозуле, мій талан.
Хоч саду квітне тільки половина,
Я до дівчини — побіжу одразу,
І над всіма панами — буду пан.
1998
Iз наспiвiв вiдомих про любов...
© Copyright: Надя Чорноморець, 2011
Свидетельство о публикации №111012502836
Свидетельство о публикации №111012502836
Рецензии
Так під легеньким вітерцем тріпоче квіт віоли польової, де в різних кольорах, але єдине: і ностальгічне щось, і неймовірно дороге, і суму трішки...
Твій Талан, рідненька, каже, що Ти талановита! Твори ж натхненно, радісно і щиро, як вмієш тільки Ти!
З особливим теплом,
Валентина Чайковская 11.02.2012 13:10 • Заявить о нарушении
Твій Талан, рідненька, каже, що Ти талановита! Твори ж натхненно, радісно і щиро, як вмієш тільки Ти!
З особливим теплом,
Валентина Чайковская 11.02.2012 13:10 • Заявить о нарушении
Дякую, Валюшо, ніяковію...
І заздрю таланту так відчувати і так розлого оцінювати...
З теплом
Надя Чорноморець 11.02.2012 20:07 Заявить о нарушении
І заздрю таланту так відчувати і так розлого оцінювати...
З теплом
Надя Чорноморець 11.02.2012 20:07 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.