Не побачиш, не впізнаєш, мабуть не почуєш
І в далекім ріднім краї тепла не відчуєш.
Заспіваєш, засмієшся і льоди розтануть,
Бо мої блакитні очі до серця дістануть.
Повернешся коли зможеш і усе відпустить,
Кожен подих від кохання прокинутись змусить.
Ще почуєш і покличеш, крізь межі-кордони
І прийду до тебе швидко крізь всі перепони.
Потім знов розлука-злюка викине з країни,
Ти поїдеш, поблукаєш крізь чужинні стіни.
Але серце не забуде, не зможе віддати
Ту дівчину, що щоденно змушує співати.
Заспiва ш
© Copyright: Юля Паламарчук, 2011
Свидетельство о публикации №111012502179
Свидетельство о публикации №111012502179
Рецензии
Гарний вірш, але сумний. У такої красуні-чарівниці, як Ви все повинно виходити. Киньте сум кудись додолу... Успіхів Вам і міцного здоров`я.
Микола Паламарчук Червень 02.12.2011 21:20 • Заявить о нарушении
Микола Паламарчук Червень 02.12.2011 21:20 • Заявить о нарушении
Дякую за ваш відгук та побажання. Я дуже сподіваюся, що у мене обов'язково все вийде, проте сум іноді підтримує та дає стимул для написання ось таких віршів.
Вам також успіхів та творчого натхнення.
Юля Паламарчук 03.12.2011 23:01 Заявить о нарушении
Вам також успіхів та творчого натхнення.
Юля Паламарчук 03.12.2011 23:01 Заявить о нарушении