Про Чорнобиль...

                П р и с в я ч у є т ь с я


              відселеним з Чорнобильської  зони


Сади відбуяли,а села порожні...
Садиби бідніші,садиби заможні
Порожні,порожні... Й ніхто неспроможний
В серцях погасити жарини тривожні...


Покинула дім свій навіки людина:
Лиха наступила для неї година...
Лихішої,мабуть,і бути не може,--
Порожні будинки,і душі порожні !


Синок у лікарні,і донька – в лікарні...
Були син розумний,а донечка гарна,
А зараз не можна їм білого світла,
І сохнути стали тільця нерозквітлі...


Засохнуть із дітьми і серце,і розум;
А тут ще у полум’я масло вороже...
Брати ж у дарунок поставили дружно
Дім світлі хороми...
                Та він осоружний,


Бо схожий на сіру,холодну в’язницю:
У справжньому домі усміхнені лиця
Дитячі на стінах,а тут—а ні фото...
Тут чорне павуччя вже має роботу!


Приречений дім на німу порожнечу:
Немає,немає,немає малечі !!!
Про помсту волає клітиночка кожна...
Як жаль,що назад прокрутити не можна


Події ганебної відеострічку...
А може,й не треба ?!
Бо ось навіть РІЧКА
Так схожа  на людську судьбою своєю
Не стала,назад не пішла течією....