...Хвостами комет усміхається небо,
і долі сплітають зірки у вінок.
Ніч чорним крилом, мов нефритовий лебідь,
накрила поснулого світу ставок.
Примарні кентаври у сивому лісі
гарцюють між сосен – античних колон,
і демон рогатий – погризений місяць –
іде на гулянку. Він одеколон
розбризкав на себе. І єдинороги,
що грались у хованки з лісовиком,
прибігли і стали обабіч дороги,
бо сплутали пахощі із коньяком.
І світять очима, і б’ють копитами,
і просять їм печива дати із рук!
А десь вдалині сяють села вогнями,
між них по полях поскакав басаврюк –
спішить до русалок, в болото, на танці,
разом із водяником втнуть гопака.
На озера, кригою вкритого, таці
його вже компанія мавок чека.
І я серед казки спішу до домівки!
Хоч пензель хурделиці й змінює світ,
та він серед срібного мороку цівку
шляху залишив, дозволяючи зліт...
2011
Маячня нiчного шляху
© Copyright: Александр Зубрий, 2011
Свидетельство о публикации №111012501019
Свидетельство о публикации №111012501019
Рецензии