Перелесник
Миготіло тільки світло у очах...
Не забуть уже хвилини, мабуть, нам ці,
Хоч і житимем у різних ми світах.
То шалений вітер був, а може, буря,
Море радості і щастя, дивини.
Не дивилося вже небо більше хмуро,
Перші дні були хмiльнi після весни.
Йшли дощі рясні, купали мрії,
Пестили, голубили надії.
Осипався цвіт рясний на коси,
І були п’янкі ранкові роси.
Відлетіло ж все в одну хвилину –
Як і не було... Чия ж провина?
Чи весни, чи літа нам питати?
Та й навіщо треба вже це знати...
Мить була, мов диво і мов казка...
Хай не згасне в серці ота ласка,
Як весна із літом зустрічались,
Як з тобою ми тоді кохались.
Свидетельство о публикации №111012408139
Олег Омелянчук 27.01.2011 19:28 Заявить о нарушении
спершу проходить через муки болю. А згодом настає зцiлення, усвiдомлення того, що все не вiчне.Лишається теплий спогад i вдячнicть.
Елена Сребняк 29.01.2011 17:58 Заявить о нарушении
З повагою до тебе, Л.Ю.
Людмила Юферова 02.02.2011 13:46 Заявить о нарушении