Вже ніч спустила чорні крила,
І тиша зорі вже зніма...
О Боже! Де ж мої вітрила?
Душа без нього – як німа.
Мене не можна так забути –
Я рвуся в спогади щодня
Душа ж тепер в кайдани скута,
Сама з собою розмовля.
В ній повно радості і болю,
Печалі й горя, самоти.
Тепер сама себе неволю –
То й в серці стільки гіркоти!
Неволю спогадом далеким,
Терзаю, мучу і печу...
Візьми скоріш мене, лелеко,
З тобою в вирій полечу.
Я там загою свою рану,
Росою з зілля обмочу...
Крилатою від болю стану –
І знов до нього полечу.
Одержима
© Copyright: Елена Сребняк, 2011
Свидетельство о публикации №111012407922
Свидетельство о публикации №111012407922
Рецензии
Ген там, в степу, червоні маки
І васильки цвітуть в житах
Лети над полем – вільний птах!
На крилах щастя знов літати
Лелекою… та скрізь літа
На білих крилах Любота!
Не треба в вирій відлітать…
Нина Рябинина 01.03.2012 19:16 • Заявить о нарушении
І васильки цвітуть в житах
Лети над полем – вільний птах!
На крилах щастя знов літати
Лелекою… та скрізь літа
На білих крилах Любота!
Не треба в вирій відлітать…
Нина Рябинина 01.03.2012 19:16 • Заявить о нарушении
Прошу прощения, я точно знаю значение слова "вирій" и не совсем "ирій". Возможно это одно и то же. Словаря украинского под рукой нет. Возможно Вы имеете в виду две буквы "в"(обратите внимание: в виду, тоже подряд две буквы "в")? - в вирій?
Нина Рябинина 16.01.2015 19:20 Заявить о нарушении
Нина Рябинина 16.01.2015 19:20 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.