Посеред дня, на цвинтарі старому,
Сидить живий, один серед могил,
Не має сенсу, більше йти до дому,
І жити в нього, більш немає сил.
Немає сил, покінчити з собою,
Щоб кров лилась, по стоптаній землі
Щоб обернутися могилою німою,
І скинути з себе, ці кайдани земні.
Лиш мати земля, його знову зігріє,
Закриє від сонця, не дасть догоріти…
Там стане знов круком, і нарешті зуміє
Знову між хмар…До сонця злетіти.
Знову злетіти, щоб впасти, померти
Розправить там крила, і виживе знов…
Пам’ять про себе, захоче знов стерти,
Та не вийде нічого, знову і знов…
Посеред дня, на цвинтар старому
© Copyright: Алексей Викернесс, 2011
Свидетельство о публикации №111012405092
Свидетельство о публикации №111012405092
Рецензии
Щоб обернутися могилою німою,
І скинути з себе, ці кайдани земні.
Знову.... В останньому рядку збивається ритм, попрацюй над цією стороною своїх віршів.
Олександр Хорол 14.04.2011 14:11 • Заявить о нарушении
І скинути з себе, ці кайдани земні.
Знову.... В останньому рядку збивається ритм, попрацюй над цією стороною своїх віршів.
Олександр Хорол 14.04.2011 14:11 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.