Розчарування 2005 року

           Розчарування... Гірко на душі,
           Десь помаранчеві поділись сподівання,
           Яскраві гасла, мрії та вірші,
           І душ, пробуджених від сну, єднання.

           Майдан – як спалах, як води ковток,
           Що у пустелі небо пролива.
           І він на  п’єдесталі  як пророк,
           Який прийшов, щоб скоїти дива.

           Та став пророком він лише в словах,
           Забув про „Десять кроків до людей”?
           Мабуть „колос на глиняних ногах”
           Не має сил для втілення ідей.

           Так мрії всі розбилися ущент,
           Лишивши тільки ці сумні вірші.
           Що ж ти накоїв, пане Президент?
           Розчарування... Гірко на душі.


Рецензии