Подорож до Всесвиту

         
               
                Додаток до курсу
                астрономії у віршах 
       
        Молочний шлях — срібляста біла смуга...
        У мріях часто нею я  блукаю.
        Зірки мене вітають, наче друга,
        І я їх, наче подружок, вітаю.

        Я разом з ними — Всесвіту частина,
        Я з ними його величі торкнуся,
        Знаннями в його загадки порину
        Й з ними над землею піднімуся.

        Навідаю сусідів наших ближніх—
        Меркурій і Венеру, Марс, Сатурн,
        (Їм від Землі пошлю вітання ніжні)
        Уран, Юпітер та Плутон, Нептун.

        Я астероїди зустріну по дорозі,
        І пил планет, й космічнеє сміття,
        І метеорний дощ, уникнути не в змозі,
        І зірку, падаючу в небуття.

        А он летить комета довгокоса,
        Неначе пава, розпушивши хвіст,
        Маленький принц їй подарує розу,
        Вона йому залишить в небі міст.

        Ось Місяць — це старе нічне світило
        Свою роботу дуже добре знає.
        Щоб на Землі за ніч все не застигло,
        Її він тихим світлом зігріває.

        Та це не головне його завдання—
        Більш важливіша в нього є турбота:
        Освячує  закоханих  зізнання
        І надиха творців—Шекспіра, Баха, Гьоте...

        І все це разом — Сонячна система,
        Галактика — спіраль із рукавами—
        Досліджень й спостережень вічна тема.
        Тут править Сонце й його плями з факелами.

        Протуберанці — виступи над Сонцем,
        Активність їх ніколи не покине.
        Й до нас хай вранці загляда у віконце,
        Бо Сонце — джерело життя єдине.

        Хто ж може полічити всі ці зорі?
        Ейнштейн і Кеплер, Галілей і Браге...
        Є їх відбитки в зорянім просторі,
        Там вгамували наукову спрагу.

        Коперник—той, наприклад, «Землю зрушив»,
        А Габбл нові галактики відкрив,
        Старі уявлення і Гершель теж порушив.
        Ейнштейн теорію відносності створив.
         
        Відносно все в цім досконалім світі,
        Та тільки вічно рухається світ,
        Земля подорожує по орбіті
        Відносно тіл небесних і орбіт.

        Таких Галактик у Всесвіті мільярди,
        Та тільки в нас є Ківш і Борона,
        Великий Віз, Плеяди і Гіади
        Й Дівчина з Відрами у Всесвіті одна.

        Наш Всесвіт — це краса і таємничість.
        Це небо зоряне і зоряна любов.
        Закоханих він поглинає у вічність,
        Зірки даруючи їм знов і знов.         

        На жаль зіркам не можна закохатись
        Чи хоч зустрітись з ближніми світами—
        Їм можна сяяти і у вишині ховатись,
        Та вічно заздро стежити за нами.