Прийшов.
Вернувся.
З глибини доріг
Приніс до тебе всю життєву втому.
Дозволь мені ступити на поріг,
І втамувати біль в твоєму домі.
Я запізнився.
Знаю,запізнивсь.
Я тут забутий майже і нежданий.
Однак --- вернувся.Чуєш,я з’явивсь:
Прийшов до тебе я,колись коханий !
Так сталося...
Кричи,кляни,побий,
Наплюй у вицвілі від щастя й сміху очі :
Не був на тебе я ніколи злий...
А правда,може,й на моєму боці.
Та я мовчу.
Давай мовчати вдвох,
Бо вже нема про що нам розмовляти ;
Бо я був ТАМ,і ТОЙ каштан --- засох...
Ти знала це? Ти не могла на знати !
А я – не знав.
Неначе,бач,на гріх,
Мене сюди тягнуло та й тягнуло:
І опиратись більше я не зміг...
А бач,вже так: пора забуть минуле.
Ну що ж,бувай...
О,ні ! Прощай ! прощай...
Давно забуте вилетіло слово...
Піду туди,в обжитий мною край.
І буду там,під власним теплим кровом...
************************
Прийшов. Вернувся. З глибини дорiг...
© Copyright: Оксий Ожына, 2011
Свидетельство о публикации №111012401075
Свидетельство о публикации №111012401075
Рецензии