Казка буття
Чи пісня, що лине десь у висоті,
І ніжна, чарівна, незірвана квітка.
Що щастя шукає одна, в самоті.
Між нами - роки, наче далеч безхмарна.
Для мене Ви – Бог, а чи радість земна.
Та Ваша надія, повірте, все ж марна:
Я – хвиля, я – сонце, що вас зігріва.
І все це – ідилія, епос чи проза...
А все – таки дивна ця штука – життя.
Хай віють вітри, не вщухають морози,
І казка живе, якій ймення – буття.
Свидетельство о публикации №111012309576
ЗАМЕЧАТЕЛЬНЫЙ СТИХ!
ПОКА ЧИТАЮ, ВСЕ ПОНИМАЮ,
А ПОСЛЕ ПРОЧТЕНИЯ, ЛЕГКАЯ ВЫСЬ...
Виктор Шаповаленко 23.01.2011 23:25 Заявить о нарушении