Є очі - як спалах зорі,
Є очі – як щастя й надія...
Вони все зорять у мені,
Про них я тихесенько мрію.
Блакитні одні – небеса,
Що сяють у висі просторій.
Яка ж у них сила й краса!
Потонеш у них, як у морі.
Боюся я чорних очей,
Що сяйвом своїм причарують,
Позбавлять спокійних ночей.
Тривогу й журбу подарують.
Ці очі – це сила й снага:
Несуть мою душу на крилах...
Яка ж їх життєва вага!
Із ними я мрію – й щаслива.
Очi
© Copyright: Елена Сребняк, 2011
Свидетельство о публикации №111012309550
Свидетельство о публикации №111012309550
Рецензии
Гарний та щирий вірш, який торкається великої таємниці очей...
Я бачив у дзеркалі, як колір мінявся
Очей, що дивилися в душу мою...
З теплом,
Николай Цупренко 01.12.2011 17:25 • Заявить о нарушении
Я бачив у дзеркалі, як колір мінявся
Очей, що дивилися в душу мою...
З теплом,
Николай Цупренко 01.12.2011 17:25 • Заявить о нарушении
Не дарма говорять, що очі- дзеркало душі. Я рада, що Ви відгукнулись на цей вірш. З теплом,
Елена Сребняк 05.12.2011 19:07 Заявить о нарушении
Елена Сребняк 05.12.2011 19:07 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.