Оголила вiти дика вишня...
Груди її сивий вітер рве.
І сама не знаю я навіщо
Ти назвав чаклункою мене.
Чи існує доля у кохання?
У мого кохання долі дві:
В однієї: смута й спонукання,
А у іншої – слова твої.
І в душі моїй луна тривога,
Бо не знаю, що мені робить:
Із коханням – чи дійду до Бога,
А чаклункою – життя грішить.
Я як те оголене деревце
Закриваю душу задарма:
Ти коханням розриваєш серце
І від цього захисту нема…
Свидетельство о публикации №111012105422
Лана Игнатова 09.04.2011 23:57 Заявить о нарушении