Светлана Луцкова. Сыну. Перевод с украинского

Світлана Луцкова. Синові

Упертий чуб, замурзана долонька...
Чи переплутав згортки чорногуз?
Мені усе ночами снилась донька.
То звідкіля ж узявся землетрус?

Їжак малий!.. Ні бантиків, ні кісок,
М'ячі, рогатки, голос - як дзвінок:
"Бридкі котлети! Чіпсів і сосисок!
Котлети, мамо, - їжа для жінок!"

Ура! В атаку!.. І летять подушки,
Стільців уламки, мов уламки шхун.
Втішав мене й почухував за вушком
Ведмедик Пух - досвідчений шпигун.

Всього було: врожаї та обжинки,
І помилки були - глухі кути.
Така у мене доля - мами й жінки -
Скарби оці нехитрі берегти:

Наш дім ясний, берізку світло-русу,
Старі листи, незайманий папір...
... Неспішно, гордо голить перші вуса
Мій син. Мій "нобель". Мій найкращий твір.

*******************
Упрямый чубчик, грязная ладошка…
Неужто спутал аист малышей?
Мне по ночам все снилась дочка-крошка,
Откуда мальчик – копией твоей?!

Не дождалась ни бантов, ни косичек…
Рогатки, мячик, звонкий голосок:
«Что? Снова каша?..» Пища, мол, девичья…
Сосисок, чипсов требует сынок!

Ура! В атаку!.. И летят подушки,
Обломки стульев, как обломки шхун.
И медвежонок Пух мне шепчет в ушко:
«Не плачь! Пронесся маленький тайфун»…

Случалось все – победы и ошибки…
Уроки не всегда могли извлечь…
Все наши, пусть нехитрые, «пожитки»,
Моя судьба как ценный клад беречь:

Наш теплый дом, березки золотые,
Тетрадок кипу в буковках твоих…
...Неспешно, гордо бреется впервые
Мой сын. Мой «нобель». Самый лучший стих.